Колишній Сенат Ніцци – старовинне барокове будівля в двох кроках від галасливої Курей-Салея. Тут вершилася суверенна влада старої Ніцци, ще не стала іграшкою великих держав, тут була проголошена анексія міста Францією. В цьому не дуже помітному нині особняку знайдені свідчення мощі і процвітання середньовічного міста.

Власний Сенат дарував Ніцці в 1614 році герцог Шарль Еммануель I Савойський – енергійний правитель, блискучий воїн і дипломат. По суті це були і префектура, і верховний суд округу. У 1655 році для них впритул до каплиці Пресвятої Трійці і Святої Плащаниці побудували красиве триповерхова будівля в генуезькому стилі, з аркадами уздовж бічного фасаду і довгим балконом. Тут розмістилися президент Сенату, сенатори, судові пристави.

28 вересня 1792 року вони втекли з міста – до Ніцці підступали революційні французькі війська. Відновлений Сенат був тільки в 1814 році, після краху імперії Бонапарта. Однак інтерес Франції до Лазурного берега не пропав. У 1860 році імператор Наполеон III після таємних переговорів уклав з королівством Сардинія Туринський договір, за яким та поступалася Франції графство Ніццу в обмін на допомогу в боротьбі з Австрією.

Щоб дотриматися пристойності, провели плебісцит, на якому жителі Ніцци повинні були висловити своє ставлення до переходу у французьке підданство. Висловитися «за» їх урочисто просив король Сардинії Віктор Еммануїл II, проти люто виступав уродженець Ніцци Джузеппе Гарібальді. Дві місцеві газети агітували проти анексії, одна – за. Переважною більшістю жителі міста анексію підтримали. Її критики (а вони є тут досі) вказують, що голоси противників враховувалися, тільки якщо виборець міг дати усне пояснення» своїм рішенням. Деякі жителі міста тоді говорили по-французьки.

Саме у палаці Сенату і була урочисто проголошена політична анексія Ніцци, яка офіційно відійшла Франції 14 червня 1860 року.

З 1860 по 1892 рік в будівлі розміщувався Палац правосуддя. Потім настали інші часи: банкір Жюль Жилли заснував тут нічліжку (ім'я благодійника названа тепер вулиця, на яку виходить Сенат). Соціальний центр існував тут аж до наших днів, коли під час реставраційних робіт під старим будинком були виявлені залишки потужних укріплень тринадцятого століття. Зараз археологи продовжують тут розкопки, все більше занурюючись в товщу часів.