Музей палеонтології людини «Терра Амата» – частина археологічного музею Ніцци, і частина надзвичайно захоплююча. Тут можна побачити, як жили на березі Середземного моря доісторичні люди, вже знали вогонь, вміли робити кам'яні знаряддя і що полювали на слонів і зубрів.

В 1958 році в Ніцці, на території колишньої резиденції короля Югославії, планувалося будівництво розкішного будинку «Карно Палас». Під час земляних робіт знайшли кам'яні знаряддя, і приступила до розкопок команда археологів на чолі з Анрі де Люмли. Результати виявилися настільки значними, що міська влада вирішила створити на цьому місці музей. У 1976 році він відкрився на першому поверсі побудованого тут житлового будинку. Під музей відведено великий зал, центром якого став величезний фрагмент доісторичного галькового пляжу, названого вченими Терра Амата (що перекладається як «кохана земля»).

Чотириста тисяч років тому узбережжі нинішнього Середземномор'я виглядало зовсім інакше: рівень моря був вище, на місці розташування музею, у відокремленій бухті, перебував пляж. Тут в легенях хатинах жили люди. Схили спускаються до моря гір були вкриті густим лісом, в якому мешкали тварини – слони, зубри, лані, олені, кабани, шерстисті носороги, кролики. Щоб полювати на них, люди Терра Амата налагодили виробництво кам'яних рубав і наконечників із пляжної гальки.

У музеї можна побачити реконструкцію хатини людей епохи неоліту – побудовану з колів і гілок, з отвором у даху для виходу диму. Така хатина могла мати до 15 метрів в довжину. У центрі знаходилось вогнище, вимощений галькою.

В експозиції представлений блок скам'янілого попелу від вогнища. Тонко виконані макети демонструють життя стародавніх поселень. На стендах багато стародавніх інструментів, які з точки зору сучасної людини не надто відрізняються від звичайних каменів, – але відколи на них зроблені, без сумніву, рукою доісторичного майстра. Інструменти явно не валялися без діла: в музеї виставлені скам'янілі роги оленя, половина щелепи слона. Це видобуток стародавніх мисливців.

Самий барвистий стенд розповідає про еволюцію людини, як її традиції бачать багато палеоантропологи: австралопітек, гомо еректус, неандерталець, гомо сапієнс... ілюструють Процес зліпки черепів, виявлені вченими в різних точках планети. Фахівці сперечаються, по-різному трактуючи ці знахідки.

Але є в музеї унікальний експонат, з приводу якого суперечок немає. Це єдиний збережений тут слід людини – древній мисливець послизнувся, рух його правої стопи відбилося в грунті. По довжині сліду вирахували зріст – 155 сантиметрів. Невеликого, за нинішніми уявленнями, зросту чоловік сидів біля вогню, на березі моря, тесав кам'яним рубилом гілку, слухав хвилі, дивився на зірки.