Велика паризька мечеть знаходиться в Латинському кварталі поруч з Ботанічним садом. Вона займає площу в один гектар і є однією з найбільших мечетей Франції.

Франція тісно пов'язана з мусульманської Північною Африкою з XIX століття. У 1848 році невід'ємною частиною країни був оголошений Алжир, у 1881 році французьким протекторатом став Туніс, в 1912 – Марокко. У другій половині XX століття ці країни повернули собі незалежність, але частка мусульман у населенні Франції залишається значною. Ідея створення в столиці ісламського духовного центру виникла ще у середині XIX століття. Реальністю вона стала після Першої світової, коли країна визнала необхідним будівництвом мечеті віддати належне пам'яті ста тисяч воїнів-мусульман, полеглих у битвах за Францію.

Будівництво повністю фінансувалося державою і зайняло три роки. 15 липня 1926 року президент Франції Гастон Думерг і султан Марокко Мулай Юсуф офіційно відкрили Паризьку соборну мечеть. Алжирський суфій Ахмад аль-Алаві здійснив тут перший намаз.

Будівля мечеті витримано в синтетичному іспано-мавританському стилі мудехар, що одержав поширення в XII-XVI століттях на території Іспанії. У ньому переплітаються елементи мавританської естетики, готики, Ренесансу. У цьому стилі працювали як мусульманські, так і християнські зодчі.

Проект будівлі створили архітектори Матуф, Фурне, Эбес. На будівництві працювали майстри з північноафриканських країн, звідти ж була привезена частина будівельних і оздоблювальних матеріалів. Мінарет мечеті має висоту 33 метри. Її внутрішній двір прикрашений гарним водоймищем і нагадує сади Альгамбри.

Під час окупації Парижа в мечеті регулярно збиралися мусульмани – учасники Опору. Тут ховали від гестапо єврейські сім'ї. В наші дні муфтієм мечеті є Даліль Бубакер, один з найбільш авторитетних і шанованих діячів французького ісламу.

У мечеті є молитовний зал (мусалла), турецькі лазні (хамам), школа (медресе), бібліотека, а також ресторан, чайна, магазинчики сувенірів. У чайній подають традиційний чай з м'ятою і східні солодощі. Сама Велика мечеть, за винятком сакральних приміщень, відкрита для туристів.