Старо-Улановичское кладовище – найстаріше єврейське кладовище Вітебська. Історія першого єврейського кладовища Вітебська почалася з указу короля Владислава IV, який дозволив єврейській громаді Вітебська викупити землю для поховання в 1633 році. Наступник державної влади Ян III Собеський підтвердив право євреїв на цвинтарну землю незабаром після свого приходу до влади на початку свого правління в 1673 році.

Однак, у Вітебську проживала велика кількість євреїв. Незабаром кладовищі переповнилося і нових небіжчиків ніде стало ховати. Громада звернулася до міської ради з проханням дозволити їй викупити новий ділянка землі, однак, міська влада, обмежені заборонними законами Російської імперії щодо майна євреїв, не змогли однозначно вирішити це питання. Справу було передано до сенату, де вирішувалося декілька років. Нове кладовище було дозволено викупити тільки в 1909 році.

Під час Другої Світової війни німецькими нацистами на території Старо-Улановичского кладовища проводилися масові розстріли, а єврейські надгробки були варварськи зруйновані. Тому, скільки насправді могил на кладовищі, зараз нікому невідомо.

На сьогоднішній день Старо-Улановичское кладовище – єдине єврейське кладовище Вітебська. Всі інші, більш давні поховання, були зруйновані радянською владою. У 1990 році і це єврейське кладовище було закрито за рішенням Вітебського міськвиконкому. На пожертви колишніх співвітчизників територію кладовища трохи облагородили і побудували нову огорожу.