Церква святого благовірного князя Олександра Невського перебуває на Олександрівському подвір'ї – історичному російською володінні в Старому місті.

Особливість церкви і подвір'я в тому, що серед палестинських російських володінь вони знаходяться ближче всіх до Храму Гробу Господнього. Відстань до Голгофи складає всього 70 метрів. Цей православний острівець – надзвичайно цікавий археолого-архітектурний пам'ятник.

Ділянка, на якій знаходяться церква і подвір'я, в 1859 році купив у ефіопського духовенства один з засновників Імператорського Православного Палестинського Товариства, сенатор Борис Мансуров. Спочатку тут збиралися будувати російське консульство. У 1881 році відвідав Палестину паломником великий князь Сергій Олександрович, який пожертвував кошти на археологічні розкопки ділянки. У них взяли участь відомі європейські археологи – Конрад Шик, Чарльз Вільсон. Були виявлені фрагмент другої обвідної єрусалимської стіни часів Ірода Великого, поріг давніх єрусалимських брам, арка часів імператора Адріана.

Після завершення розкопок почали будівництво подвір'я, пойменованого в пам'ять імператора Олександра III. Будувалася в таємниці від османських властей і церква: побоювалися, що з-за близькості майданчика до Храму Гробу Господнього на роботи не дадуть дозволу. Зусиллями російської дипломатії бажаний фірман (указ) було отримано, церкву освятили 22 травня 1896 року.

Зовні будинок нагадує необарочную петербурзьку споруду кінця XIX століття, ніщо не говорить про те, що тут розташований храм. Але інтер'єр великого літургійного залу (висота 10 метрів, довжина 22 метри) вражає. Справжнє прикраса храму – вісімнадцять великих полотен, присвячених Страстям Христовим. Виконані вони професором Імператорської Академії мистецтв Миколою Кошелєвим. Художник працював над картинами, що зображують євангельські сюжети («Моління про чашу» до «Зішестя в пекло») протягом десяти років.

Виявлений археологами фрагмент стародавнього порогу вкритий склом і обнесено ажурною гратами. Православне переказ свідчить, що саме через цей Поріг Судних Воріт переступав, йдучи на страту, Ісус Христос. Біля Порога на стіні – двадцять три чорні мармурові дошки з іменами жертводавців, які забезпечили зведення та оздоблення храму. Золотом виписані імена імператора Олександра III, великого князя Костянтина Миколайовича, купчихи з Пензи Мар'ї Кисельової, обер-прокурора Костянтина Побєдоносцева. На сусідній стіні – майже двометровий чудовий кіот рожевого мармуру з іконою преподобного Сергія Радонезького.

Подвір'я зберігає живописний етюд «Несення Хреста» кисті Іллі Рєпіна, подарований їм церкви в 1898 році.

За Порогом Судних Врат криється вихід на Руську вулицю. Тут – маленька дзвіниця, дзвони якої ще до отримання дозволу на будівництво храму таємно, ночами везли з Яффи в Єрусалим. Впритул до церкви примикають приміщення невеличкого музею, в якому зберігаються знайдені при розкопках експонати: старовинні світильники, монети. Тут же – справжні залізні вериги, церковні облачення.