Печера Караїн є одним з найцікавіших історичних та археологічних пам'яток найбільшою природною печерою Туреччини. Розташована вона біля села Ягджа (район Йеникой) в Середземноморському регіоні країни, де в 27 кілометрах на північний захід від Анталії, на східному схилі скелястої гори Чан. Печера знаходиться на висоті близько триста сімдесят метрів над рівнем моря і вісімдесяти метрів вгору по схилу, де зона Західного Тавра межує з рівниною з вапняного туфу. Висота самої печери становить сто п'ятдесят метрів.

Крім природної цінності Караїн являє собою ще й величезну історичну. Завдяки особливо вдалому місцерозташуванню і своїй зручності, вона, починаючи з часів епохи палеоліту – ще двадцять п'ять тисяч років тому, була заселена людьми, які залишили велику кількість речових нагадувань про своє перебування.

Печера була вперше відкрита в 1946 році. У тому ж році спустилася і перша наукова експедиція в ці підземні лабіринти, очолювана Ісмаїлом Киличем Коктеном. Однак у зв'язку з кризою, яка вибухнула в післявоєнні роки, розкопки на невизначений період часу довелося призупинити. Відновили їх під керівництвом Ішин Ялчинкайя тільки в 1985 році. Всі дослідницькі роботи велися в основному в залі «Караїн-Е». Печера Караїн почала вивчатися більш ґрунтовно вже з 1996 року, коли курирувати розкопки почав відділ доісторичних часів Льєжського університету (Бельгія).

Печеру умовно розділили на сім залів, які отримали назви у вигляді літер латинського алфавіту від А до G. Найбільшим інтересом користується серед туристів зал Е, в якому були знайдені кістки неандертальця віком до двохсот тисяч років. Цей зал – це найбільша скарбниця античних пам'яток в світі. Культурний шар становить тут близько одинадцяти метрів, у яких виявлено знаряддя ашельської, мустьєрської і оріньякської епох, виконані з каменю.

У печері є всього один вхід, і він веде до трьом великим залам і невеликого музею анатолійських цивілізацій, в якому зберігається колекція артефактів, знайдених при розкопках Караина — виробів з каменю та кістки мисливців-збирачів, що мешкали у печері.

Примітно, що саме в цій печері були знайдені останки найдавнішого людини на території сучасної Туреччини, а також фрагменти стародавньої зброї, наконечники стріл, інструменти і кістки доісторичних тварин, таких як печерний ведмідь, вовк, лев і гіпопотам. У мустьерском шарі, і в проміжному між ним і ориньякским, були виявлені два зуба древнього людини, один з яких належить неандертальцеві.

Судячи по написам, якими щедро прикрашені стіни печери, можна зробити висновок, що вона використовувалася в античні часи не тільки в якості житла, але і як культове місце. Можливо, тут було місце поклоніння і жертвоприношення. Передбачається також, що в різні періоди печера служила місцем поховання. Всередині печери відбулися серйозні руйнування і обвали.

У залах, освітлюваних електричним приглушеним світлом, виконані спеціальні оглядові майданчики для туристів. У печері є безліч красивих сталагмітів і сталактитів, що утворилися за довгі тисячоліття природним шляхом. Збережені тут також і місця проведення розкопок, для того, щоб на них могли подивитися цікавляться туристи. В печері підтримується постійна температура, складова близько двадцяти градусів, тут досить волого.