Новоєрусалимський монастир, розташований на виїзді з Істри, є історичним пам'ятником державного масштабу. Монастир з Воскресенським собором, прообразом якого став храм над гробом Господнім в Єрусалимі, був зведений у ХVII столітті за наполяганням патріарха Никона. Зараз до складу історичного комплексу входять парк, музеї дерев'яного зодчества, історико-архітектурний та художній. Є тут і джерело з цілющою водою, яку приписують цілющі властивості.

Соборний комплекс – Воскресенський собор з підземною церквою Костянтина і Олени та з дзвіницею – був закінчений до 1685г. Але не минуло й тридцяти років, як кам'яний намет Воскресенського собору впав, і до 1761г. грандіозна будівля відновлювалося і частково перебудовувалася за проектом В. о. Растреллі і під керівництвом К. І. Бланка. Після цього собор набув рис не тільки московського, але і західноєвропейського бароко.

У 1690г. під керівництвом архітектора Якова Бухвостова починається будівництво кам'яної кріпосної огорожі з надбрамною церквою Входу Господнього в Єрусалим в стилі московського бароко. Роботи тривали до 1697р. У 1686-1692гг. на кошти, пожертвувані царівною Тетяною Михайлівною, в монастирі споруджуються трапезні палати з церквою Різдва Христового. У 1698р. до трапезним прилаштовують і лікарняні палати з маленькою церквою Трьох Святителів. Пізніше, на початку XVIII століття, на лікарняні палати зверху надбудовують царський палац для приїздів імператорської сім'ї на прощу.

Корпус трапезних і лікарняних палат був поставлений поряд із старим будинком, зведеним у монастирі в 1650-х рр. Це були палати «монастирських дитинчат» і кам'яні комори. Останні в кінці XVII століття були перетворені в настоятельские покої. В цей же час поруч йде будівництво палат царівни Тетяни Михайлівни – одноповерхової цегляної будівлі, що стоїть між двох сучасних йому братських корпусів. Палати (або палац) царівни досить скромно прикрашений в стилі московського бароко; зовнішній вигляд його, як і братських корпусів, був сильно спотворений в XIX столітті, і відновлений лише після Великої Вітчизняної війни, в 1960-х рр. З цих пір і аж до XX століття Новий Єрусалим залишався царським прощею, імператорська прізвище надавала йому чималу підтримку і часто тут бувала.

У плані огорожа монастиря являє собою неправильний шестикутник периметром більше кілометра. У ній вісім веж, частина з яких названа по воротах в Єрусалимі: Дамаська, Гетсиманська, Сіонська. Назви вони отримали вже в XVIII столітті. Всі вежі розділені перекриттями на поверхи, нижні з яких використовувалися братією для господарських потреб, а верхні – келії. На галереях по великих святах – таким, як Стрітення або Благовіщення – відбувалися хресні ходи.

Неподалік від стін Нового Єрусалиму, в Гефсиманському саду, на штучному острівці в 1658г. був поставлений «скит» патріарха Никона (інакше званий Богоявленської пустинь). У 1661г. будівля перебудовували. У підсумку вийшло найвища будова в три поверхи, поєднує в собі житлові покої з домовою церквою нагорі. Вінчає його восьмигранний підкупольний світловий барабан. Скит прикрашена поліхромними кахлями, на жаль, збереглися далеко не в повному вигляді.

Біля стін Нового Єрусалиму, в Гефсиманському саду, розміщується невеликий архітектурно-етнографічний музей, що зібрав дерев'яні споруди з підмосковних сіл. Серед його експонатів знаходяться каплиця, селянські садиби, млин.