Парк Пако розташувався на площі в 4 тисячі кв. м. в однойменному районі Маніли вздовж вулиць Дженерал Місяць-стріт і Падре Фаура-стріт. Колись на цій території знаходилося велике муніципальне кладовище, на якому ховали багатих і впливових іспанців, які жили у старовинному районі Интрамурос. У 1822 році тут також були поховані жертви епідемії холери, пронесшейся по місту. Кладовище мало форму кола, усередині якого знаходилося кільцеве укріплення з нішами – у них і поміщали останки померлих. По мірі зростання населення була побудована друга зовнішня стіна з нішами, а вершини цих стін були перетворені в прогулянкові доріжки. На території кладовища була також побудована римо-католицька каплиця, присвячена Святому Пакратию. У 1896 році тут був похований національний герой Філіппін Хосе Рисаль, страчений у Багумбайан.

У 1912 році поховання на території кладовища були припинені. Багато нащадки тих, хто був похований тут, перенесли останки своїх родичів на інші кладовища. У часи Другої Світової війни японці, які окупували Манілу, використовували цю територію як склад боєприпасів. Високі стіни з необпаленої цегли служили для них ідеальним укриттям. Перед легендарної Битвою за Маніли в 1945 році японці вирили тут кілька траншей і спорудили закриті вогневі точки, в яких були встановлені 75-міліметрові гармати для захисту укріплень.

У 1966 році під час правління президента Діосдадо Макапагала ця місцевість була перетворена в національний парк. Поступово парк «стирав» сліди військових років і ставав все більш гарним та пишним – сьогодні це одне з улюблених місць жителів Маніли. Тут завжди можна зустріти закохані парочки, які шукають усамітнення на паркових лавках і в альтанках. Більш того, колишнє кладовище стало популярним місцем для проведення весільних та інших урочистостей. По п'ятницях у парку проводиться музичне шоу «Парк Пако представляє», на якому виступають місцеві та запрошені музичні колективи та хорові ансамблі, що виконували класичну і традиційну філіппінську музику.