Меморіальний комплекс «Вогонь слави» розташований в Рибінську на Волзької набережній. Обеліск на честь бойових і трудових подвигів жителів Рибінська в роки війни був відкритий в 1967 році. Його автором є А. М. Комарів. Обеліск виконаний з нержавіючої сталі і має висоту 28 метрів. У 1975 році тут було запалено вічний вогонь. У 1977 році обеліск увінчали скульптурою робітника, який тримає в руках гвинт літака.

До складу комплексу входять обеліск, стела на честь подвигів рыбинцев у Великій Вітчизняній війні, вічний вогонь, пам'ятник Герою Радянського Союзу П. І. Батову, стели з іменами жителів Рибінська – Героїв Радянського Союзу, а також Повних кавалерів Ордена Слави.

До 65-річчя Перемоги у 2010 році у Волзькому парку встановили самохідну і зенітну установки.

Зенітне знаряддя довоєнного зразка було встановлено для того, щоб увічнити пам'ять зенітного полку, в роки війни размещавшегося в Рибінську для охорони Рыбинской ГЕС, машзаводу та інших стратегічних об'єктів. Це знаряддя брало участь в обороні від нальотів фашистських літаків. Подарунок місту був зроблений командуванням військової частини 41686 і акціонерним товариством «Руська механіка». Цей пам'ятний знак встановили в березні 2010 року, урочисте його відкриття відбулося в травні 2010 року.

Самохідна установка ІСУ-152, що входить до складу меморіалу, представляє важку самохідну артилерійську установку воєнного періоду. Її випуск був початий в листопаді 1943 року на Челябінському заводі на базі танка ІС. 152 – це т калібр гармати-гаубиці, її дальність пострілу прямою наводкою – 3, 8 кілометра, найбільша дальність стрільби складає 13 кілометрів. Снаряди цієї установки були ефективні і проти укріплень, і проти піхоти. Самохідка використовувалася як винищувач танків, у тому числі й важких «Пантер» і «Тигрів». Тому її ще називають «Звіробоєм». Також німці називали цю установку «відкривачкою консервних банок», в гітлерівській армії спеціально була розроблена інструкція, за якою танкам не дозволялося вступати з ІСУ-152 в бій і йти в укриття під димовою завісою. У середині 1970-х років ІСУ зняли з озброєння і замінили більш сучасними.

Достовірних відомостей про те, яким чином використовувалася ця установка, випущена в 1944 році немає. Швидше за все, документи на неї були загублені. Передбачається, що вона звільняла європейські країни від німецько-фашистських окупантів або охороняла військові об'єкти в Підмосков'ї – там вона і була знайдена, в болотах. Після війни машину використовували під час стрільб на підмосковному полігоні в якості мішені. На установці зберігся номер. ІСУ-152, встановлена в Рибінську демілітаризована – її не можна використовувати як артилерійське знаряддя.

Пам'ятник П. І. Батову був відкритий 23 лютого 1953 року на Бульварній вулиці на березі Черемхи, а в 1959 році його перенесли на Волзьку набережну, в 1967 році – у Волзький парк. Висота скульптурного бронзового зображення становить 1, 5 метра. Висота гранітного постаменту становить 3 метри. П. І. Батів народився у Губернському районі. Він був видатним воєначальником, учасником Фінської війни, воював в Іспанії. В період Великої Вітчизняної війни здійснював командування 65-ю армією. Скульптор пам'ятника – Азгур З. В., архітектор – Артамонов Ст. А.