Палаццо Фарнезе – один з найбільш видатних палаців у стилі Високого Відродження в Римі. У 1936 році воно було передано в оренду Франції на 99 років, і сьогодні в будівлі розміщується Посольство Франції в Італії.

Палаццо було спроектовано в 1517 році для сімейства Фарнезе, а в 1534 році, після того, як Алессандро Фарнезе став Папою Римським Павлом III, було значно розширено за проектом Антоніо да Сангалло Молодшого. В будівництві будівлі брали участь видатні архітектори 16-го століття, Мікеланджело, Якопо Бароцци да Віньола і Джакомо делла Порта. В кінці 16-го століття художник з Болоньї Аннібале Карраччі створив у Галереї Фарнезе цикл фресок, який поклав початок двом різним стилям живопису наступного століття – римського бароко і класицизму. В цьому ж палаці була зібрана чудова колекція скульптур, нині зберігається в Національному Археологічному музеї Неаполя, і колекція творів мистецтва, виставлена в Музеї Каподімонте в Неаполі.

Будівництво Палаццо Фарнезе почалося в 1517 році, і було перервано через десять років під час розграбування Риму. А в 1534 році Алессандро Фарнезе залучив до роботи над палацом великого Мікеланджело, який завершив зведення третього поверху та внутрішній дворик. У 1541 році він помістив над центральним вікном фасаду величезний папський герб – найбільший з коли-небудь створених в Римі. Коли Павло III з'являвся на балконі, весь фасад наче ставав декорацією для його персони. Подальші модифікації палацу відображали не тільки зміни статусу Алессандро, але й зростаючий вплив сімейства Фарнезе в цілому.

У 16-му столітті два величезних гранітних басейну з Терм Каракалли були пристосовані під фонтани на площі Пьяцца Фарнезе, куди звернений фасад палацу. А в 17-му столітті Папа Олександр VII дозволив шведській королеві Христині зупинитися в Палаццо на кілька місяців, але вона скаржилася на присутність «виплодків пекла». Після від'їзду Христини в Париж з'ясувалося, що її слуги вкрали з палацу срібло, гобелени і картини, а також спалили частину дверей і зняли мідну покрівлю.

Палаццо Фарнезе послужила зразком для багатьох будівель по всьому світу, серед яких – Шато Гримальді в Екс-ан-Провансі (Франція), Національний будівельний музей у Вашингтоні, Королівський палац у Стокгольмі.