Так званий особняк Барятинских знаходиться на вулиці Чайковського в Петербурзі. Протягом довгого часу особняк належав до давнього роду князів Барятинских, коріння якого сягають ще Рюриковичам. В різний час представники знатного роду були воєначальниками, служили в якості послів у країнах Європи та Азії. Князь Барятинський Іван Іванович, який проживав тут, служив таємним радником, а його син Олександр Іванович Барятинський, знаменитий російський генерал, намісник царя на Кавказі, здійснював керівництво придушенням національно-визвольного руху горців на Північному Кавказі. У 1859 взяв у полон Шаміля. Згодом був членом Державної ради.

Першим власником будинку був Ф В. Апрелев, генерал-лейтенант від артилерії. Федір Іванович Квітні – винахідник приладу, що застосовується для заробки раковин у гарматних стволах, при наявності яких знаряддя виходило з ладу. Апрелев допоміг початку вдалої кар'єри Аракчеєва, порекомендувавши його на своє місце керівника артилерії в Гатчині Павлу I.

Потім маєток перейшов у спадок синові Федора Івановича, але його власником він був недовго – він був убитий в день свого весілля на порозі будинку. Після цього, у 1837 р. будинок був придбаний княгинею М. Ф. Барятинській, уродженої Келлер.

Перший проект особняка Барятинских був розроблений в 1837 р. Е. І. Диммертом. Згодом у 1858 р. будівля була розширена за проектом архітектора Р. А. Боссе. Але в той час повністю здійснити задумане не вдалося, була зведена лише східна частина особняка. Західна ж будувалася вже в 1874 р. за проектом В. А. Мерца тут був влаштований концертний зал. У 1858 р. Марія Федорівна померла, а в 1861 р. на місці її спальні була влаштована домова церква на честь Марії Магдалини. Після цього особняк кілька разів змінював своїх господарів, але довго тут ніхто не затримувався.

У 1896р. особняк був придбаний імператорським двором як подарунок на весілля Ольги Олександрівни Романової з принцом Петром Олександровичем Ольденбурзький. Цей союз представляв собою свого роду угоду, укладену за настійною бажанням імператриці Марії Федорівни, яка намагалася позбутися ненависної дочки. У 90-х роках 19 ст. маєток реконструювали за проектом архітектора Кричинського С. С. Фронтон будівлі був прикрашений Великим гербом великої княгині у вигляді двох сполучених гербів Росії і Ольденбурга. Під імператорською короною – два варяга – власники щита. Інтер'єри для будинку княгині Ольги Олександрівни створювалися архітектором М. Х. Дубинським і художником Н. Н. Рубцевим. Особняк був перетворений на справжній палац.

Ні Ольга, ні Петро не були щасливі у шлюбі. Принц був бідний, страждав від алкоголізму, любив азартні ігри, дружиною цікавився мало. Ольга була не зовсім гарна, але дуже талановита. Вона отримала прекрасну освіту, добре малювала, мала легкий характер. Втомившись від «викрутасів» чоловіка, Ольга взяла долю в свої руки. Вона познайомилася з Н. Куликовським, офіцером, служив з її братом в одному полку. У 1916 р., через 10 років після отримання дозволу на розлучення від імператора Миколи II, вона змогла вступити в шлюб з Куликівським і взяти його прізвище, яка допомогла їй врятуватися від загибелі.

Після революції 1917 р. багато в інтер'єри особняка було втрачено. Спочатку в будівлі влаштовані були комунальні квартири, одну з них у 1922 р. обіймав С. Я. Маршак. Крім квартир тут ще розміщувалася школа.

У 1988 р. в цю будівлю переїхала торгово-промислова палата Санкт-Петербурга, якої в 1989 р. були розпочаті роботи з відновлення внутрішнього оздоблення кімнат. Були заново створені ліпні прикраси, відновлені розписи, відреставровані двері, каміни. У правому флігелі зараз розміщується податкова інспекція по Центральному району Петербурга, а в лівому – центр з житлових компенсацій.