Троїцький собор є соборним храмом Олександро-Невської лаври в Санкт-Петербург. У 1776 році Катерина II затвердила проект храму, створений архітектором В. Е. Старова, і призначила його керівником будівництва. Урочисту закладку собору зробив у 1778 році митрополит Гавриїл (Петров). У 1782 році на одній з 2-ух двоярусних веж-дзвіниць були встановлені куранти. На іншу башту був повішений дзвін вагою 13 тонн. У 1786 році собор був завершений начорно.

У 1790 році, в день святого князя Олександра Невського, митрополитом Гавриїлом Троїцький собор був освячений. У цей же день з Благовіщенського храму в собор під гарматні постріли перенесли мощі благовірного князя Олександра Невського. У 1847 році тут було встановлено калориферное опалення, і в соборі стали служити взимку.

У 1922 році собор втратив велику кількість прикрас і начиння. У 1933 році храм був закритий і пристосований під Будинок чудес і технічних досягнень. У 1940-ті роки тут розташовувалося житлове управління, Музей міської скульптури і склад. Лише в 1956 році собор було повернуто віруючим. У 1957-1960 і 1986-1988 роках собор реставрували. На сьогоднішній день Троїцький собор знаходиться у відмінному стані, охороняється державою.

Троїцький собор являє собою однокупольний храм з 2-умя двоярусними баштами-дзвіницями. Архітектурний стиль – ранній класицизм. Внутрішнє соборне простір – хрестоподібне в плані. Масивні пілони, що підтримують склепіння, поділяють його на 3 нави. Собор вінчає купол на високому барабані. Загальну композицію доповнюють 2 монументальні дзвіниці. Вони підносяться по сторонам лоджії центрального входу, яка оформлена портиком з 6 колон римсько-доричного ордера. Фасади оброблені неглибокими фільонками і пілястрами.

Над північним і південним входами знаходяться барельєфні панно, на яких зображені події з Старого та Нового заповітів. Скульптор – Ф. В. Шубін. Над головним входом – «Жертвоприношення царя Соломона в день освячення Єрусалимського храму», нижче можна побачити скульптурний ансамбль, що зображує ангелів з орденським знаком святого князя Олександра Невського.

Всередині будівля поєднує дві форми: базилікальну та хрестово-купольну. В плані латинський хрест. Приставні коринфські колони з позолоченими капітелями прикрашають головний неф. В барабані, що підтримує купол, що знаходиться 16 вікон, через які відбувається основне освітлення храму.

Іконостас являє собою напівкруглу нішу з царськими вратами в глибині. Виготовлений з італійського мармуру білого кольору А. Пинкетти. Деталі виконані з бронзи П. П. Ажі, образу в царських брамах написані І. А. Акімовим і Я. Меттенлейтером. У створенні інших образів іконостасу брав участь Р. В. Угрюмов. У вітрилах видно зображення 4-х євангелістів, виконані Я. Меттенлейтером.

Первісна розпис інтер'єру була виконана Ф. Д. Даніловим. Але незабаром вона була частково втрачена внаслідок тривалої відсутності опалення в соборі, і тому в 1806 році розпис була замінена іншою. Її створив А. Джакомо делла за ескізами Д. Кваренгі. У 1862 році склепіння собору були знову розписані. Це зробив П. С. Тітов, використовуючи ескізи Ф. Р. Солнцева. Ліпленням займалися Д. Фонтану і Ф. Ламони, статуї святих та 20 барельєфів виконав скульптор Ф. В. Шубін. У західній зоні собору був встановлений мармуровий барельєф митрополита Гавриїла (зараз – в Російському музеї).

У вівтарі за престолом, був поміщений образ Благовіщення Богородиці, виконаний Р. Менгсом. На східній стіні – картина «Воскресіння Христове», створена П. П. Рубенсом, над південними воротами – «Спаситель Благословляє» А. ван Дейка. Портрет Катерини II, виконаний Д. Р. Левицьким, висів над царським місцем, навпаки знаходився портрет Петра Великого. У гробниці розташовувався срібний аналой з киотом, де були поміщені «ковчежці» з частками мощей та ікони. Його в 1806 році подарував імператор Олександр I. З лівого боку від раки – образ Володимирської Божої Матері, з правого – Нерукотворний Спас з часткою Ризи Господньої.

В 1862 році в Троїцький собор з Таврійського палацу була доставлена малахітова сень для плащаниці, яку виготовили в 1827-1828 роках в Парижі в майстерні П.-Ф. Томіра (зараз – в Ермітажі). Велике панікадило зі срібла, весившее приблизно 210 кілограмів, пожертвувала Катерина II.

З початку XX століття в соборі встановився звичай: кожен рік, 25 жовтня (7 листопада), в день смерті Петра Ілліча Чайковського, виконувати літургію Іоанна Златоуста, створену їм для мішаного хору.