Майже шість століть свого існування капела Св. Валентина неодноразово передавалась з рук в руки різних людей і церков, змінювала своє призначення і зовнішній вигляд. Напевно жодна церковна споруда Ульма не має такої насиченої історії.

У 13-14 столітті на тому місці, де зараз стоїть капела Св. Валентина, знаходилися величезні монастирські винні погреби, адже саме Ульм в той час був «перевалочним пунктом» в торгівлі ігристим вином. У 1458 році житель міста Генріх Рембольд побудував каплицю — сімейну усипальницю, як склепу якої були використані ті самі винні льохи. Невелика католицька церква була освячена на честь святого Валентина, покровителя роду Рембольдов. Після Реформації капела втратила своє духовне призначення і стала використовуватися городянами в якості пивного складу, місця для фасування пряжі та інших потреб. У цей період капела навіть отримала своє прізвисько «Сальна каплиця» за зберігання в ній 1200 фунтів сала, закупленого міською радою для нужденних.

Рятуючи капелу Св. Валентина від перебудови чи знесення під час перебудови Соборній площі, в кінці 19 століття її купив на аукціоні ульмський вчитель малювання Едуард Маух. Саме він згодом почав першу реставрацію церкви.

Після другої світової війни (під час якої підвали капели використовувалися як бомбосховища) почалося відродження в якості культової будівлі. З 1945 року капелу займала Російська Православна церква, що мала в той час досить таки велику громаду. Після її розпаду в капелі здійснювали богослужіння греки і серби. З 1994 року каплиця св. Валентина знову знаходиться у веденні Російської Православної Церкви.