Свято-Троїцький Зеленецький чоловічий монастир виник у середині 16 століття і розташовується між Тихвином і Старою Ладогою, в селищі Зеленець (Волховський район), на березі річки Розсоха, на болотистій піднесеній місцевості, яку влітку покриває яскраво зелена рослинність. Заснував монастир Мартирій, інок Тихвинського Успенського монастиря, який прийшов на місце в середині 16 століття, а точніше в 1564 році. Назвали монастир Зеленою Мартириевою пустинь. Особливе заступництво монастирю виявляв цар Федір Іоаннович.

Перші монастирські будівлі були дерев'яні. У будівництві однієї з церков монастиря брав участь відомий в ті часи представник купецтва, займався будівництвом у Новгороді, Москві, Тіхвіне, Федір Сирків.

Першу церкву Одигітрії (з каменю) з боковим вівтарем Іоанна Златоуста побудували тут ще в 1601 році, про це йдеться в писцовой книзі 1620 року. Але до наших днів вона не збереглася – її розібрали у 1670-х роках.

Спочатку будівлі монастиря були побудовані з дерева і оточувалися дерев'яною огорожею. У 1612-1613 роках, в Смутний час, монастир спалили шведські війська, які йшли до Тихвину, але скоро він заново був відбудований стараннями митрополита Новгородського, Корнилія, колишнього ченця, а потім ігумена цього монастиря. Саме в ці часи Зеленецький монастир досяг найвищого рівня благоустрою. У 1624 році за монастирем були закріплені навколишні землі і селяни, звільнені від податей.

Весь комплекс монастиря, який дійшов до наших днів, в основному склався в 1674-1698 роках, у період розквіту Зеленецького монастиря, коли Корнилій, будучи новгородським митрополитом, сприяв поширенню кам'яного будівництва.

Архітектурний ансамбль Зеленецького монастиря – це група храмів, розміщена в центрі широкого двору, оточена житловими і господарськими споруди і обнесена кам'яною стіною з невеликими баштами по кутах і трьома воротами.

У центрі Зеленецького монастиря розташований п'ятиглавий двоповерховий Свято-Троїцький собор, побудований в 1684 році. Нижній храм – на честь Іоанна Богослова. Тут знаходяться мощі засновника монастиря, Мартирія Зеленецького, померлого в 1603 році. У 1698 році поруч з ним поховали митрополита Корнилія.

Композиція трапезної палати і Благовіщенської церкви, закладеної в 1680 році з півночі від соборного храму, типова для трапезних монастирів 17 століття, але прикраса її відрізняється самобутністю і оригінальністю. Крім традиційних наличників з лекальної цегли тут застосовані і широкі керамічні наличники, які прикрашають вікна другого поверху на західному фасаді, в простінках – хрести з кахлів. Благовіщенський храм освятили в 1686 році.

На південно-заході від собору височіє восьмигранна струнка триярусна дзвіниця. Її зовнішній вигляд був змінений у першій чверті 19 століття: дерев'яний намет з главкою, вінчав дзвіницю, замінили на купол з "шпіцом".

У центральну групу основних будівель входять: безпосередньо сам собор, трапезна і дзвіниця. Раніше вони з'єднувалися дерев'яними переходами, але до наших днів вони не дійшли.

Велику архітектурну цінність мають корпуси з келіями, які були зведені в 1680-х роках, оскільки житлових будівель 17 століття збереглося небагато.

Зі смертю Корнилія завершилося час активного будівництва в Зеленецком монастирі: аж до початку 19 століття тут не було збудовано жодного кам'яного будинку. У 1771 році монастир з Новгородської єпархії перевели в Петербурзьку і призначили місцем заслання для церковного покаяння.

У Зеленецком Свято-Троїцькому монастирі особливо шанувалися ікони Тихвинської Божої Матері "Одигітрії» і Святої Трійці, які, за переказом, були принесені сюди преподобним Мартирієм.

У 1919 році монастир був закритий. У 1937 році залишилися ченці були вивезені в "невідомому напрямку". Будівлі монастиря використовувалися різними радянськими структурами. У 1992 році монастир повернули віруючим. Сьогодні він відновлюється. Зараз в обителі – 16 насельників, ведуться богослужіння, налагоджується чернече життя. У листопаді 2001 року проклали автомобільну дорогу, що зв'язує село Зеленець і велику землю.