Одним з історичних пам'яток Анталії є палац, іменований нині «Медресе Каратай». Побудовано будинок у ХІІІ столітті (1251 році) Селалетдином Каратаем, великим візиром султана Кейкавуса II і розміщувало у собі Школу Корану. Архітектура будови запозичена у стародавніх цивілізацій і культур. Зараз медресе належить фонду Селалетдина Каратая.

Розташувався цей, колись палац великого царя, у північній околиці самого великого і красивого парку міста Карааліоглу. Коли вперше бачиш, відразу складається враження, що це не палац, розташований в місті, а великий будинок в селі». По більшій частині, парк складається не тільки з характерних для країни дерев, але і екзотичних рослин.

Відносно нещодавно урядом було прийнято рішення про відновлення палацу, з метою перетворення його у національний музей, який в наші дні являє собою зразок дивовижною різьблення по каменю епохи сельджуків, експонатами якого є кахлі і кераміка цих видатних стародавніх майстрів. Якщо враховувати, що ця країна славиться виробами ручної роботи, палац стане справжнім музеєм кераміки.

В цій пам'ятці архітектури є багато характерних деталей арабських країн того століття: дрібні нарізні деталі, великі куполи. Видно тут також, крім арабських елементів, і риси давньогрецької архітектурної культури. Зокрема, це колони, зведені в стилі візитної картки Греції - «Храму Посейдона». Стандартно для того часу виглядає і головний вхід. На сьогоднішній день Медресе Каратай являє собою будівлю, яких збереглося в такому стані дуже невелике число. На даний момент і зовнішній, і внутрішній стан палацу експертами оцінюється на високому рівні, незважаючи на те, що він пережив понад 8 століть.

Внутрішнє оздоблення палацу Медресе Каратай настільки ж унікальне і красиво, як і зовнішнє. З першого погляду на підлогу починається захоплення від побаченого – дивовижна і дуже масштабна мозаїка з кераміки, з дрібними, але чіткими деталями. Прекрасна і велика картина, на якій зображені місцеві святі: контрастність, унікальний погляд і майстерність творця, додають загальній обстановці палацу незриму гордість і велич. Цей масштаб, незліченна кількість дрібних частин і видима контрастність – все підкреслює велич палацу.

Проходячи далі по коридорах, ви потрапляєте в виставковий зал. У ньому представлено багато предмети практично всіх періодів існування Туреччини - від глибокої давнини і до наших днів. Тут присутня величезна кількість ваз, мають різноманітні форми, розміри і забарвлення. Посуд – це гордість цього музею. Всі експонати розбиті по секціях – найдавніші, стародавні, середньовічні, дореволюційні та сучасні. У тій частині експозиції, де виставлена керамічний посуд давнину, можна побачити дуже дивні і незвичайні предмети для сучасної людини.

Як стверджують історики, у виставлених тут горщиків були виконані загострені підстави для того, щоб під час приготування їжі було зручно їх встромляти в землю. У середньовічній посуді вже починають проглядатися риси сучасності, до якої ми звикли, якщо не враховувати, звичайно, той факт, що їй близько чотирьохсот років. Крім керамічних предметів побуту, тут можна побачити статуетки, прикраси та інші яскраві штучки.