Королівська обсерваторія в Грінвічі – не наукова установа, а музей астрономічних і навігаційних приладів. Туристи їдуть сюди натовпами. Їх можна зрозуміти: тихе містечко зіграло величезну роль у становленні Британії – великої морської держави.

У 1674 році впливовий вельможа, математик і геодезист сер Джонас Мур переконав короля Карла II створити за прикладом Франції королівську обсерваторію. Працювати в ній повинен був молодий астроном Джон Флемстид. Монарх погодився за умови, що інструментами сер Мур забезпечить обсерваторію за свій рахунок.

Проект Флемстид-Хаус розробив архітектор Крістофер Рен (за сприяння великого фізика і математика Роберта Гука). Бюджет був обмежений, для економії використовували старий фундамент, орієнтація будівлі виявилася порушеною. Флемстид був розчарований. Тим не менш, Королівська обсерваторія швидко стала одним із провідних наукових установ такого роду в світі.

Майбутнє Британії залежало від її флоту, а перед флотом стояла проблема: через невміння визначати точне місцезнаходження суден в одному тільки 1707 році у морі загинуло 2000 чоловік. У 1714 році парламент заснував приз в 20000 фунтів стерлінгів (приблизно 2 мільйони нинішніх фунтів) того, хто вирішить задачу визначення довготи на морі. Успіху добився нікому не відомий тесля і годинникар Джон Харрісон. В обсерваторії можна відвідати галерею Харрісона, де зберігаються виготовлені ним легендарні морські хронометри. Усі вони в робочому стані й справно цокає.

Ще два століття тому Британія вважала час і відстані від Грінвіча, Франція – від Паризького меридіана, Росія – від Пулковского. Але розвиток міжнародної торгівлі зажадало уніфікації. У 1884 році світ домовився прийняти за нульовою саме Грінвіцький меридіан. Позначили його латунної стрічкою, що перетинає двір обсерваторії. Відвідувач музею має рідкісну можливість стати однією ногою в східному півкулі, інший в західному і сфотографувати свої ноги. Більш точно, втім, нульовий меридіан показаний яскравим зеленим променем лазера, що походить з обсерваторії строго на північ, – він добре видно в небі нічного Лондона.

Словосполучення «час за Гринвічем» знайоме всім. У 1833 році астроном Джон Понд поставив тут шпиль з «кулею часу» – рівно о 13.00 за Гринвічем той різко опускався вниз. Сигнал дозволяв досить точно встановлювати хронометри. Зараз Всесвітній час обчислюється по внегалактическим джерелами радіовипромінювання, але куля в Грінвічі все так же опускається щодня.

В колекції музею – прилади для точного вимірювання часу, в тому числі астрономічний годинник радянського вченого Феодосія Федченко, найточніші серед серійних маятникових годин. Можна оглянути також 28-дюймовий телескоп-рефрактор, створений у 1893 році сером Говардом Груббом, – по цю пору це найбільший рефрактор Великобританії. Астрономічні спостереження з Грінвіча, втім, вже давно не ведуться: ще після Другої світової обсерваторія звідси поїхала – спостереженнями заважала близькість Лондона.