Ези – важливий промисловий і культурний центр в провінції Анкона в італійській області Марке, розташований на лівому березі річки Езіно в 17 км від узбережжя Адріатичного моря. Ези був одним з головних міст в Умбрії, коли в 4-му столітті до н.е. на її територію вторглися племена сенонов і перетворили її в оплот боротьби з племенами пиченов. У 283 році до н. е. сенонов римляни вигнали, а Ези в 247-му році до н.е. став римською колонією.

Після падіння Західної Римської імперії Ези не раз піддавався набігам і був розграбований спочатку остготами, а потім лангобардами. Із закінченням Готських війн Італія стала частиною Візантійської імперії, а Ези – одним з головних її центрів та кафедри єпископа. Починаючи з 1130-го року місто, що став незалежною комуною, почав поступово розширювати свої кордони і захоплювати навколишні території. Саме тут 1194-му році народився імператор Священної Римської імперії Фрідріх II, дарував Ези згодом титул Королівського Міста. У 14-15-му століттях місто переходило з рук у руки – тут правили папські намісники, сімейства Малатеста, так Монтоне і Сфорца. Останні на якийсь час перетворили Ези у свій головний оплот в Марці. Але в 1447-му році місто увійшло до складу Папських володінь, де залишався аж до приєднання до Італії в 19-му столітті.

Серед головних визначних пам'яток Ези варто назвати, насамперед, Кафедральний собор, збудований у 13-15-му століттях, Палаццо делла Синьйорія 15-го століття з двома рядами балконів, Палаццо Баллеани з розкішною позолоченою ліпниною та монастир Сан Флориано 18-го століття. Збереглися оборонні міські стіни 14-го століття, побудовані на місці римських укріплень і частково реконструйовані в 15-му столітті. З релігійних будівель виділяються готична церква Сан Марко, зведена в 13-му столітті, церква Санта Марія делле Граціє з дзвіницею 17-го століття і романська церква Сан Ніколо з готичним порталом. Також заслуговують уваги Палаццо Річчі, фасад якого виконаний під впливом знаменитого Палацо дей Діаманті у Феррарі, будівля театру Перголезі кінця 18-го століття і Палаццо Пьянетти – один з найвидатніших зразків італійського мистецтва рококо. Широкий фасад останнього прикрашений сотнею вікон, а у внутрішньому дворику розбитий італійський сад. В Палаццо Пьянетти сьогодні розміщується міська художня галерея з серією робіт венеціанського живописця Лоренцо Лотто.