В 150 кілометрах від Казані, в Олексіївському районі Татарстану розташовується історико-археологічний музей - заповідник, де спочивають руїни Великого міста Биляра - столиці Волзької Булгарії 10-13 століть.

Заснували стародавнє поселення волзькі булгари в 992 році, і вже до одинадцятого століття площа городища з посадом і укріпленнями становила близько 620 га. До тринадцятого століття Биляр був політичним, економічним і культурним центром Волзької Булгарії, де сходилися торговельні шляхи з Візантії, Середньої Азії, Русі, Прибалтики і Кавказу. Вперше згадка про "Великому місті" датується 1164 роком в російських Лаврентьевских літописах. Там йдеться про місто з високо розвиненою ринковою інфраструктурою: булгарської столиці процвітала металургія, ковальство, ювелірна, стеклодувное, шкіряна та інші ремесла. У 1236 році, після 45-денної облоги монгольського війська стародавній Биляр був повністю зруйнований і спалений.

В наші дні з найбільш цікавих відкритих археологами стародавніх споруд можна виділити: комплекс соборної мечеті (площею 2500 кв. м.), караван-сарай (біля східних воріт), мавзолей булгарської знаті і двоповерхова будівля феодала. Серед руїн добре проглядаються давні площі, вулиці, водойми.

Сучасне село Билярск, що знаходиться на території колись велетенського міста, було утворено в 1654 році як укріплення на кордоні Закамской засічної риси. У дев'ятнадцятому столітті Билярск отримує статус торгового купецького передмістя, але вже у двадцятому столітті (після Великої Вітчизняної війни) селище знову спорожнів. У наші дні до селища прокладена траса Алексеєвськ - Билярск. В селищі знаходиться архітектурно-культовий ансамбль "Святий Ключ", старовинний Архангельський храм і каплиця на могилі відомого вченого-хіміка А. М. Бутлерова.