Вологодський кремль являє собою історико-архітектурний ансамбль, що знаходиться в самому центрі міста Вологди, закладений як фортеця за наказом Івана Грозного в 1567 році і грає роль оборонної стіни в 16-17 століттях. Вже до 1820-х років башта і стіни кремля були повністю розібрані. На даний момент Вологодським кремлем не зовсім правильно називають комплекс Архієрейського двору 17 століття.

Кремль почав споруджуватися в кінці квітня 1566 року згідно з наказом Івана Грозного напередодні святих апостолів Сосипатра і Ясона. Керівником робіт був призначений інженер з Англії Гемфрі Локк, хоча інші джерела ставлять на його місце російського інженера Размысла Петрова. Саме в кремлі цар хотів зробити для себе резиденцію. Територія Вологодського кремля з півночі обмежувалась річкою Вологдой; з південного боку був проритий рів, який сьогодні є річкою Золотуху, а з західної сторони межа проходила по нинішній вулиці Ленінградській. Раптово будівництво кремлівських споруд було припинено у зв'язку з несподіваним від'їздом в 1571 році Івана Грозного. Тоді була зведена тільки кам'яна стіна і дев'ять веж, а також дві вежі з пряслами в південно-західному куті.

Всередині Вологодського кремля було збудовано соборний храм, зроблений з каменю, – Софійський собор. Крім цього, всередині був виконаний з дерева царський палац з церквою Анни і Іоакима. Після від'їзду царя був виставлений дерев'яний острог на місці недобудованих стін і 21 шатровий вежа. Стіна була кам'яною з південно-сходу і в деяких місцях з північно-заходу. Хоча кремль і не був добудований до кінця, все ж він вражав своїми масштабними розмірами.

Вже за царя Олексія Михайловича було збудовано ще три дерев'яні вежі між Пороховій і Обухівської баштами, а також чотири проміжні вежі з однієї кам'яної, недалеко від якої були збудовані ще три дерев'яні вежі. Всього в 17 столітті було прибудовано 12 дерев'яних веж.

Планування вулиць, розташованих усередині кремля, визначалася напрямком основних доріг, прокладених від Спаських воріт і Софійського собору в напрямку до західної стіни. У проміжку між магістралями влаштовувалися проїзди і житлові вулиці; центральна площа називалася Соборною, на якій розташовувалися царський палац, Софійський собор і архієрейські палати.

Уздовж східної стіни, яка веде до річки Золотусі, перебували державні служби, а навпроти стояла писальний хатинка, в якій засідали подьячие. Неподалік розташовувалася опальна в'язниця, а позаду неї стояли вісім житниць, зберігають хліб, зібраний з повітових людей. Трохи південніше Пятницких воріт знаходилася губна хата з сіньми, що служила місцем засідання губних старост, які займаються кримінальними справами. Поруч розташовувався обнесений тином тюремний двір. Тут же знаходилась казенна хата, в якій проводилися фінансові справи, а також митна хата, в якій збирали государеву мито. Між Спаської та П'ятницької вежами знаходилася знаменита Торгівельна площа. У ній в 1711 році було дванадцять торгових рядів. Пізніше, коли в місті більше не було місця для розміщення торгових рядів, їх стали розміщувати вже на березі Золотухи; подібні ряди носили назву за родом продаваних товарів: м'ясної, калашний, соляної, пряники, свічковий, рибний та інші. Кожний ряд мав кілька крамниць, наприклад, в свічковий ряду знаходилося 109 крамниць.

На території між Вологодської і Спаській вежі стояв Гостинний двір, який у 1627 році обіймав зону шириною 92 метри і довжиною 98 метрів. На подвір'ї розташовувалися церква Петра і Павла і государеві комори рублені під одну покрівлю; у верхнього поверху комор перебувала галерея, огороджена перилами.

На даний момент територія кремля 20-21 століття – це торговий і історичний центр Вологди, має настільки рідкісне назву Місто. Залишилися сліди оборонних споруд можна розглянути у вигляді ровів або ставків міського музейного парку і річки Золотухи, а також на підставах торгових рядів, розташованих на вулиці Миру. В Архієрейському дворі представлені головні експозиції Вологодського музею.