Могила Оскара Шиндлера – саме незвичайне місце упокоєння в Ізраїлі. На святий для євреїв горі Сіон тисячі людей плачуть сльозами подяки колишнього нациста.

На воротах католицького кладовища табличка – «На могилі Оскара Шиндлера». Треба спуститися на нижній рівень: проста плита помітна здалеку по лежачим на ній камінню. Така єврейська традиція – приносити камені на могилу коханої людини. Якщо б їх не прибирали час від часу, плита давно зникла б під цілим курганом.

Оскар Шиндлер менше всього був схожий на людину, здатного викликати таку любов.

Випивака і донжуан, цей уродженець Моравії (Чехія) шпигував для Абверу і навіть сидів за це у чеській в'язниці. В тридцять дев'ятому вступив в НСДАП. Як чистокровний арієць після розгрому Польщі отримав тут завод емальованого посуду, в минулому належав євреєві. Зв'язку у нацистської верхівки забезпечили замовлення вермахту. Завод процвітав. Працювали на ньому євреї з краківського гетто.

Шиндлер пиячив з високопоставленими есесівцями, учинял гучні застілля, волочився за польками. Але чомусь гуманно ставився до своїх робочих. І незабаром відбулося переродження: пропалений ділок кинув всі сили на порятунок винищуваних нацистами євреїв.

Щоб захистити їх, він давав хабарі эсэсовцам, поїв, задаровував. Витягував людей з таборів смерті, посилаючись на потрібність заводу для армії. Підробляв документи. Коли вермахт покотився на захід і нацисти почали масово знищувати в'язнів, умовив коменданта найближчого табору дозволити відвезти робітників на фабрику в Судетах. Дозвіл він отримав, але німці все-таки відправили євреїв у табори. Шиндлер вирвав звідти чоловіків, а особисту секретарку відправив в Освенцим рятувати жінок. Та досягла мети, пообіцявши платити за кожну з відпущених 300 жінок сім марок в день. Це єдиний в історії випадок, коли людей відпустили з табору живими при працюючих газових камерах.

Видатним подвигом подружжя Шиндлеров стало порятунок 107 чоловіків-євреїв з замкнених вагонів для худоби – так есесівці в січневий мороз перевозили людський вантаж. Шиндлеры не тільки вилікували гинуть, але й посеред есесівського терору поховали за єврейським обрядом замерзлих на смерть.

До моменту краху нацизму магнат був розорений. Він емігрував в Південну Америку, але не досяг успіху там. В 1961 році вперше приїхав в Ізраїль – його зустріли захоплено. Таких приїздів було сімнадцять. Вижили допомагали Шиндлеру грошима – до кінця життя він був жебраком, багато пив. Коли в 1974 році Шиндлер помер, прах колишнього нациста перевезли в Ізраїль, на гору Сіон. На надгробку є напис: «Незабутньому спасителя від 1200 гнаних євреїв».

Цей чоловік міг би, заробивши при нацистах, сховатися на Заході. Протягом багатьох років він щодня смертельно ризикував. Кілька разів його вистачало гестапо, він відбивався хабарами. Він був породженням нацистського пекла і відчував себе в ньому, як риба у воді. Але в 1993 році Оскара і Емілі Шиндлеров Ізраїль назвав Праведниками народів світу.

Сам Шиндлер сказав одного разу: «Я повинен був допомогти їм. Не було вибору».